25 вересня 2025 року в Оржицькій селищній раді відбулося чергове виїзне засідання Українського безпекового клубу (УБК). Цей захід став ще одним кроком у розвитку відкритого діалогу між ветеранами, військовими, представниками громад, експертами, волонтерами та місцевою владою.
Основна увага була приділена питанням соціальної адаптації захисників, їхнього працевлаштування, можливостей для професійної реалізації у мирному житті, а також розвитку ветеранського бізнесу. Одним із ключових голосів у дискусії став виступ Олексія Івашина, Координатора Ініціативної групи зі створення Громадсько-військового руху.
Бізнес — не для кожного: чому важливо не нав’язувати
Підтримка ветеранів має бути адресною, а не масовою. За словами Івашина, далеко не всі готові чи хочуть ставати підприємцями.
«За дослідженням Американської асоціації роботодавців, лише 5% людей мають природну схильність до бізнесу. Ветерани – не виняток. Комусь потрібна стабільна робота, комусь – психологічна допомога», – підкреслив він.
Чи потрібні масштабні програми для всіх?
Івашин порушив важливе питання – чи дійсно всім ветеранам потрібні програми з підтримки бізнесу, якщо чимала частина з них не зацікавлена в підприємництві?
«Перш ніж вкладати ресурси, варто визначити реальні потреби. Провести опитування, фокус-групи, зрозуміти — що саме потрібно цим людям», – зазначив він.
Головні бар’єри на шляху до бізнесу
У своєму виступі Івашин виокремив основні труднощі, з якими стикаються ветерани, коли розглядають ідею власної справи:
- відсутність фінансів на старті проєктів;
- недостатній рівень знань і досвіду;
- складність доступу до кредитів та інвесторів;
- бюрократія і перевантажені державні програми;
- психоемоційне виснаження та ПТСР.
«Лише 11% ветеранів мають досвід ведення справи. Решта – потребують навчання, підтримки, менторства. І головне – часу».
Закон є, але він – не для всіх
Івашин також прокоментував новий Закон про ветеранське підприємництво, який набуде чинності у 2026 році. Документ, за його словами, потребує доопрацювання.
«Закон передбачає, що ветеранський бізнес має на 100% належати ветеранам. Це створює дискримінацію для тих, хто співпрацює з цивільними партнерами. Пропонується зменшити цей поріг до 60%».
Що робити тим, хто повертається?
Олексій дав практичну пораду ветеранам: не поспішати, а вивчати свої варіанти.
«Багато людей просто не знають, чого хочуть. Читайте, дізнавайтеся, що існує. Спілкуйтеся, досліджуйте, навчайтеся. І тільки тоді обирайте свій шлях».
Для працедавців він рекомендує будувати “воронку можливостей”: знайомити ветеранів з ринком, доступними вакансіями, програмами навчання, а вже потім – вести до прийняття рішення.
Івашин акцентував увагу на важливому: не всі ветерани мають і хочуть бути підприємцями, і це нормально. Система підтримки має бути гнучкою, індивідуальною та людиноцентричною.