Під час засідання Українського безпекового клубу в Кременчуці координатор Громадсько-військового руху Олексій Івашин виступив із глибокою аналітичною доповіддю про фундаментальну загрозу для держави — демографічну кризу. Його слова пролунали як заклик до суспільства, влади та кожного громадянина. У виступі Івашин не лише проаналізував суть проблеми, а й окреслив моральні, політичні та ціннісні орієнтири для її подолання.
Історія питання
Олексій Івашин окреслив демографічну кризу як явище з тривалим історичним корінням, що не виникло раптово. За його словами, українське суспільство вже стикалося з великими втратами населення — і ці процеси мали різну природу: політичну, соціальну, економічну.
«Україна вже переживала катастрофічні демографічні етапи. І це — не вперше. Ми мали втрати внаслідок Голодомору, ми мали депопуляцію під час і після Другої світової війни. Ми втрачали людей під час розпаду Радянського Союзу, коли мільйони виїхали за кордон. Але сьогодні ми маємо інше — ми маємо і стару кризу, і нову одночасно. І ми не маємо запасу часу, щоб реагувати поступово.»
На його думку, нинішній стан — це накладання довготривалих проблем на нові загрози. Один із ключових чинників — сучасна війна, яка посилила існуючі слабкі місця в державній системі.
«Сучасна війна лише оголила те, що в нас і так було в занепаді: інфраструктура народжуваності, політика підтримки родин, система репродуктивного здоров’я, медицина — все було залишене без уваги. І ми прийшли до великої катастрофи з порожніми руками.»
Таким чином, Івашин підкреслює: демографічна криза — це не лише наслідок війни, а прояв системної бездіяльності, що тривала десятиліттями. Вона не почалась у 2022 році — але саме зараз її наслідки стали критичними.
Вимирання – не гіпотеза, а реальність
У вступі Івашин окреслив масштаб катастрофи, яка, на його переконання, не просто насувається — вже відбувається. Він підкреслив, що українське суспільство не усвідомлює, наскільки критичною стала демографічна ситуація.
«Ми не просто втрачаємо людей. Ми втрачаємо здатність себе відтворювати – як суспільство, як держава, як нація», — заявив він.
Олексій наголосив: немає інфраструктури, немає бачення, немає відповідальної державної політики щодо народжуваності. А це – ознака глибокої кризи управління, де відсутність рішень стала системною практикою.
«Демографія – це не цифри. Це – запитання: «Коли в нас немає відповіді на запитання “а що буде з нами через 30 років?”, то це вже є відповідь.», -зазначив він.
Політична бездіяльність і мовчання – найгірша стратегія
На думку Івашина, проблема не лише в статистиці. Проблема – в тотальному замовчуванні теми на рівні уряду, парламенту, медіа. Політичні еліти уникають відповідальності, боячись підняти незручні питання:
– Як стимулювати народжуваність?
– Як повернути молодь?
– Як забезпечити перше робоче місце та житло?
«Влада боїться чесно сказати: “У нас демографічна криза”. Бо тоді доведеться діяти. А діяти – це складно. Тому легше мовчати», – зазначив він.
Людиноцентрична держава – ключ до виживання
У відповідях на запитання Івашин розвинув думку про людиноцентричну державу як єдину модель, здатну зупинити демографічне вимирання. На його думку, у фокусі політики мають бути не лише діти як об’єкти турботи, а люди – як носії гідності, справедливості, потреб.
«Держава має почати з простого: з поваги до вчителя, лікаря, мами з візочком. Тоді, можливо, мама захоче мати не одну дитину, а дві-три. Бо знатиме: її не кинуть», – наголосив Івашин.
Народжуваність як моральний індикатор суспільства
У фінальному виступі, який став своєрідним підсумком події, Івашин підняв глибше питання – що саме змушує людей не народжувати дітей в Україні. І відповідь, за його словами, не в грошах.
«Люди не народжують не тому, що не мають грошей. А тому що не мають впевненості. У завтрашньому дні. У справедливості. У турботі. У цінності життя. Ми втратили не ресурси – ми втратили сенси», — зазначив Івашин.
Сильна держава – це не щось готове, це постійна праця, в яку має бути включений кожен:
«Сильна держава – це не продукт. Це процес. Це дія. Це зусилля. І ми маємо бути тими, хто його щодня продовжує.» – підсумував Олексій Івашин.