«Новий Суспільний договір має враховувати досвід країни, яка тривалий час живе в умовах безпекових загроз та взяти за основу принципи оборонної демократії». Саме так вважають представники Громадсько-військового руху (ГВР), які провели 20 січня в Одесі черговий захід на тему «Гранд стратегія для України».
Ця зустріч стала логічним продовженням серії загальнонаціональних круглих столів, які вже відбулися у Черкасах та Львові.
До участі у відкритій дискусії долучилися майже пів сотні громадських діячів, представників органів місцевого самоврядування міста Одеси та регіону, бізнесу, академічних і медійних кіл, кримськотатарської спільноти, лідери релігійних громад, військові, ветерани, молодіжні активісти.
Початком заходу став виступ правника, науковця, засновника і голови правління Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка. Він запропонував розглядати Суспільний договір як живу ціннісну рамку – набір уявлень і домовленостей, що визначають, за якими правилами прагне жити українське суспільство.
«Для країни, яка проходить через війну, принципово важливими стають довіра й відповідальність – як між громадянами, так і у відносинах із державними інституціями. На мою думку, є чотири взаємопов’язані виміри майбутнього Суспільного договору: усвідомлена ідентичність як підґрунтя єдності, активне громадянське суспільство, як простір самоорганізації, спроможне територіальне самоврядування та держава, здатна діяти ефективно, прозоро і на перспективу», – заявив Коліушко.
«Йдеться не про юридичний текст чи разову політичну угоду, а про узгоджене бачення, що має спрямовувати інституційні рішення, громадянську поведінку та довгострокові політики. Суспільний договір – це набір принципів і стандартів поведінки, дотримання яких більшістю народу вважається корисним для суспільного розвитку», – наголосив спікер.
Коліушко акцентував увагу на ідеї відповідальності поколінь, «де сучасні рішення не можуть зводитися до короткого політичного циклу, адже йдеться про державу, яку доведеться передати нашим нащадкам».
Під час відкритого діалогу учасники зосередили свою увагу на можливих шляхах широкого суспільного обговорення документа, практичному механізмі прийняття Суспільного договору, його подальшої легітимації, залучення до цього процесу різних соціальних груп та регіонів. Також обговорили перспективи винесення його положень на всеукраїнський рівень. Окремо було підкреслено важливість того, щоб процес ухвалення договору був відкритим, зрозумілим і таким, що сприяє консолідації суспільства.
«По суті, існує два методи поширення Суспільного договору. Перший – це навіювання, тобто введення цих ідей у суспільний та юридичний дискурс, їх системна популяризація і тривала робота над тим, щоб якомога більше людей про них дізналися. Це довгий шлях. Другий метод – участь політичних сил, які можуть посилатися на цей договір і будувати свої програми на закладених у ньому принципах», – зазначив координатор ініціативної групи Громадсько-військового руху Олексій Івашин.
На його думку, новий Суспільний договір має враховувати досвід країни, яка тривалий час живе в умовах безпекових загроз: «Йдеться про пошук справедливого балансу між правами й обов’язками та перенесення практик взаємної підтримки, служіння і солідарності, що сформувалися під час війни, у повоєнну реальність – як основу стійкої демократії та внутрішньої безпеки. Таким балансом може стати оборонна демократія, де суспільство усвідомлено живе за принципом «служи, або допомагай», врахувавши досвід війни, безпекові виклики та розуміючи відповідальність за збереження єдності в державі».
Представник Громадсько-військового руху в Одеській області, військовослужбовець, експерт з питань місцевого самоврядування, Артем Вівдич, що модерував дискусію в Одесі, вважає, що «В умовах воєнної втоми особливо важливо не втратити спільні смисли, без яких неможливі ані національна ідея, ані Суспільний договір. Домовленість у суспільстві має спиратися на довіру до фактів, культуру критичного мислення та готовність громадян долучатися до формування майбутнього, а не перекладати відповідальність виключно на державу».
За підсумками зустрічі учасники погодилися, що проект Суспільного договору є підставою для подальшої фахової та публічної дискусії, а питання механізму його прийняття потребує глибокого опрацювання із залученням громадянського суспільства.