Громадсько-військовий рух (ГВР) провів 4 травня у Черкасах спеціалізований тренінг, присвячений особливостям комунікації з військовослужбовцями та ветеранами. Захід було організовано у співпраці з фахівцями благодійного фонду «Веста».
Учасниками тренінгу стали представники сфери обслуговування, закладів громадського харчування та підприємств-виробників, що працюють на потреби Збройних Сил України на Черкащині.
За словами представника ГВР в Черкаській області Сергія Шмиголя, ключовим завданням тренінгу є вихід на новий рівень взаємодії між цивільним сектором та захисниками.
«Ми, як ті, хто працює в тилу, повинні чітко знати етику спілкування з військовими, щоб уникати випадкових проявів нетактовності. Важливо, щоб у кожній установі чи під час звичайної розмови ми вміли правильно висловити вдячність і підтримати діалог, особливо у час, коли образ військового намагаються “розхитати”», – наголосив Шмиголь.
Співорганізатором навчання виступив БФ «Веста», що більше двох років надає комплексну юридичну, психологічну та соціологічну допомогу ветеранам та їхнім родинам. Фахівець фонду Леся Сав’яненко під час виступу акцентувала увагу на трансформації образу ветерана в українському суспільстві.
«На п’ятому році повномасштабного вторгнення ветераном чи ветеранкою може бути абсолютно кожен. Розуміння цього є критично важливим, адже у суспільстві досі існує низка стереотипів. У військових та ветеранів загострене почуття справедливості, тому вони вкрай чутливо реагують на несправедливі звинувачення чи вербальні тригери», – зазначила експерт.
Про небезпеку нерозуміння потреб при комунікації та взаємодії з ветеранською спільнотою у своєму виступі на Міжнародному форумі «Демократичний тиждень Карпатського моря» (ДТКМ) говорив і координатор ініціативної групи ГВР Олексій Івашин.
Відкриваючи панель «Оборонна демократія: безпека, демократія і відновлення як єдина система» серед головних викликів для країни сьогодні він назвав маніпулювання ветеранами, як ресурсом для досягнення цілей, в тому числі і відсутністю культури спілкування та ставленням до них у суспільстві.
«Ми маємо вийти з пастки, де військовий – це лише “ресурс”. У нашому розумінні ветеран, який пройшов крізь війну, має стати одним з основних учасників позитивних перетворень у державі. Відсутність тактовної поведінки та культури спілкування з військовими у наших громадян, які мало були дотичні, власне, до бойових дій та не знають особливостей несення військової служби під час війни, може спричиняти конфлікти. Це, у свою чергу, діє на підвищення градусу напруги у суспільстві, посилює відчуття апатії, несправедливості та ненависті як у ветеранів, так і пересічних громадян до власної держави та її представників, в тому числі і захисників», – окреслив проблему координатор ІГ ГВР.
Він наголосив, що вийти за межі цього можна завдяки просвітництву та масовій обізнаності суспільства щодо культури спілкування з ветеранами та військовими, а також згуртованості та єдності громадян. «Саме це і є фундаментом національної безпеки та запорукою стійкості та існування держави загалом на майбутнє», – сказав Івашин.
Окрему увагу було приділено культурі подяки. Фахівці підкреслили, що щирість у спілкуванні є визначальною, оскільки військові гостро відчувають байдужість.
«У нас у суспільстві поки немає сталої культури подяки, а у ветеранів – культури її сприйняття. Нам потрібно вчитися і переформовуватися. Щойно ми навчимося дякувати правильно, вони навчаються це приймати. Допоки ж варто пам’ятати: будь-які прояви уваги, як-от рукостискання чи пригощання, мають відбуватися виключно за згоди військової особи», – підсумувала Леся Сав’яненко.
Організатори планують продовжувати серію просвітницьких заходів для бізнесу та громадськості з метою формування безбар’єрного та інклюзивного середовища для захисників України.
В рамках просвітницької діяльності Громадсько-військовий рух звертає увагу на наступне:
Розвіюємо міфи про ветеранів
1. Всі ветерани мають ПТСР. Ні, не мають. Насправді ПТСР мають лише невеликий відсоток ветеранів, а саме суспільство не навчене й не вміє відрізняти ознаки ПТСР від ознак контузії.
2. Всі ветерани хочуть повернутися назад. Ні, не всі. Просто у цивільному світі набагато складніше знайти відповідну статусу роботу, оточення, з яким безпечно розділити біль, зростає рівень розлучень. Тому більшість ветеранів обирають звичний світ війни, де зрозуміло: де свій, а де чужий.
3. Військові не здатні адаптуватися до цивільного життя. Ні, здатні. Адаптація проходить через певний час і в адекватному оточенні. Не всі ветерани потребують жалості, але всім потрібне розуміння.
4. Військові завжди готові до насильства. Ні, війна не змінює людей, а оголює їх. Якщо до участі у бойових діях людина не була агресивна, то і після – не буде.
5. Військові завжди мають бути сильними і не показувати слабкості. Ні, цей стереотип має коріння з радянського «хлопчики не плачуть». Насправді військові і ветерани – люди, які теж потребують підтримки, й можуть розчулитися навіть через дитячі малюнки.
Існує низка тем, що не варто зачіпати при розмові з військовими й ветеранами. Цей перелік пов’язаний із тим, що на війні можуть траплятися абсолютно різні ситуації, які змінюють не лише свідомість, а й сприйняття того, що відбувається в цивільному житті:
- Політика
- Релігія
- Ідеологічні переконання (праві / ліві)
- Війна
- Мова
Як не наговорити зайвого? Погана комунікація з військовими та ветеранами – ставити такі питання чи говорити фрази:
- «Шо там? Коли перемога?» (Ніхто не знає коли).
- «Ти когось убивав?» (Військові не вбивають, а знищують ворога).
- «Герої не вмирають» (Нам усім потрібні не герої, а живі рідні люди).
- «Сонечко/Герой/Рятівник» (Правильніше буде спитати: «Як до вас звертатися?»).
- «В тебе хтось помирав?» (Багато хлопців і дівчат мають синдром того, хто вижив, тому ставити таке питання – знову повернути їх у болючий досвід).
- «Не хвилюйся, все буде добре» (Ніхто не знає майбутнього, тому гарантія, що «все буде добре», звучить як фальшиве заспокоєння).
- «Я тебе розумію» (Людина може зрозуміти лише ту людину, яка має такий же досвід. Краще сказати: «Я намагаюся тебе зрозуміти»).
Шануймо наших захисників!